От вже непомітно здаленіло літо... Золоточубий Вересень нарвав солодких яблук і вистелив дозрілим, теплим листям стежку. Взяв Тебе, дитинонько, за рученьку і веде від мами до школи... Далека путь пролягає перед Тобою. Тернистий і кам'янистий шлях до вершини Знань. А іншого нема... Бо школа - це не споруда, це все і всі навколо. І всі прагнутимуть Тебе чогось навчити, кожен на свій лад. У кого з них набратися знань - на те Твоя панська воля. Ніхто не подужає навчити, якщо Ти сам не захочеш навчитися. Нехай щастить тобі, моя пташко, на справжніх учителів. Не порань своє серденько до чиєїсь жорстокості і невихованості,не поколись до шпичаків байдужсті, не обпечись холодом зневаги і погорди. Шануй у собі Людину, живи за Божими законами, оберігай свою честь і гідність. Люби себе, аби знати, як треба любити інших. Учися сумлінно, та ніколи не побивайся за оцінками. Найоб'єктивнішу оцінку поставить тобі життя. І головне, завжди і всюди пам'ятай, що є багато людей, які тебе люблять і підтримують. Нехай Тобі світить сонце, мій першокласнику!
От вже непомітно здаленіло літо... Золоточубий Вересень нарвав солодких яблук і вистелив дозрілим, теплим листям стежку. Взяв Тебе, дитинонько, за рученьку і веде від мами до школи... Далека путь пролягає перед Тобою. Тернистий і кам'янистий шлях до вершини Знань. А іншого нема... Бо школа - це не споруда, це все і всі навколо. І всі прагнутимуть Тебе чогось навчити, кожен на свій лад. У кого з них набратися знань - на те Твоя панська воля. Ніхто не подужає навчити, якщо Ти сам не захочеш навчитися. Нехай щастить тобі, моя пташко, на справжніх учителів. Не порань своє серденько до чиєїсь жорстокості і невихованості,не поколись до шпичаків байдужсті, не обпечись холодом зневаги і погорди. Шануй у собі Людину, живи за Божими законами, оберігай свою честь і гідність. Люби себе, аби знати, як треба любити інших. Учися сумлінно, та ніколи не побивайся за оцінками. Найоб'єктивнішу оцінку поставить тобі життя.
