Чи чули ви, друзі, про маленьких колядників? Невже не чули? Колись
давно в Україні їх було дуже багато. Коли наставали Різдвяні свята,
маленькі колядники, піймавши, чарівним неводом найяснішу зірку і
викувавши у чарівній кузні срібні дзвіночки, вирушали в далеку дорогу.
Зірка світила їм, щоб колядники не заблукали, не збилися з путі, бо
несли вони людям радісну вістку: Десь із глибин високих світлих марев,
Де розпрозорюються крильця в Янголят,
У тиху ніч до вбогої кошари
Молитва Божа лине... Свято свят:
ХРИСТОС РОЖДАЄТЬСЯ! Велике вічне диво —
Животворяща Істинна Любов.
Благословенна мить — всміхнулась Діва
З Дитятком — в ореолі молитов.
По всьому світу стала новина:
Діва Марія Сина родила.
Сіном притрусила,
В яслах положила
Господнього Сина...
Срібні дзвіночки дзвеніли під вікнами, і люди тішилися, що
до них ідуть аж три празники в гості. "...Ой перший же празник - та
Різдво Христове, радуйся!" І все, що бажали у цей святковий день
маленькі колядники, неодмінно збувалося, бо слова у поколяді також були
чарівні:
А за сими словами в дзвіночки дзвоним,
В дзвіночки дзвоним, а всім ся клоним,
Щастям, здоров'ям, ще й віком довгим,
Ще й віком довгим, прибутком добрим,
Й самі собою, і з дружиною,
І з усім чадом, і з святим Ладом,
Святим Божеством, Божим рождеством!
Щасливі люди пригощали колядників медівниками, горішками, яблуками, різними ласощами.
За Різдвом наступав другий празник - Новий рік.
А ще він зветься празником святого Василя. Василь приходив не сам, а. з дівчинкою Маланкою.
Всі рядилися в чудернацький одяг. Було дуже весело, навіть трішечки страшно, бо раптом, мов з-під землі,
з'являлися волохаті ведмеді, бородаті цапи, рогаті чортики, князі із
булатними мечами, старезна відьма і навіть Котигорошко з велетенською
булавою. Але не треба боятися, бо це наші колядники, перевдягнені в
казкових героїв. Разом з Маланкою вони вели танок і співали:
Ой черчику Васильчику,
Посію тебе в городчику.
Буду тебе шанувати,
Сім раз на день поливати.
Вранці наступного дня колядники, знявши свою чудернацьку одежу, знову бігли від хати до хати.
Кожен з них ніс мішечок, в якому були пшеничні зерна. Вони сіяли зерна по хатах, примовляючи:
Сійся, родися, жито, пшениця,
Жито, пшениця, всяка пашниця,
Коноплі по стелю, льон по коліна,
Щоб вас, хрещених,
Голівка не боліла.
Оскільки і зерна, і слова були чарівними, кімната відразу ставала
широким полем, на якому сходила зелена пшениця, починали співати пташки,
розцвітали волошки і польові маки.
Надворі гула хуртовина, та тут усі раділи, бо маленькі колядники приносили до кожної хати жменьку веселої весни.
Третій празник був найщедрішим, бо колядники цілий день щедрували:
Ой сивая та і зозуленька,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на здоров'я!
А наступного дня, зранку, люди йшли до річки або ставка. Там вони
вирізали великого хреста з льоду. Приходив священик і освячував воду.
Люди набирали собі у глечики тієї водиці і берегли її цілий рік, ласкаво
називаючи водичкою-йорданичкою, бо це була жива вода, яка приносила
здоров'я і красу.
І свято називалося Святе Водохреще, або Йордан.
Потім найсміливіші юнаки купалися в ополонці і всі співали:
Йордан, Йордан, вода студененька,
Пречиста Діва воду брала,
Своє дитя напувала.
Священик ходив по селу і скроплював святою водичкою-йорданичкою кожну
оселю, щоб до людей у двір приходило тільки щастя, щоб обминали їх
нечисті сили зла. А наші маленькі колядники бігли попереду, гукаючи:
Роди, Боже, жито, пшеницю,
Кірилейса!
Вони добре знали, що давньогрецькі слова "Кіріє, елейсон" означають "Господи, помилуй". Про це їм говорила бабуся.
І знову колядники заходили до кожної хати. Вони нікого не забували - ні
старої самотньої бабусі, що жила на краю села, ані хворої дівчинки, що
мешкала у великому місті на найвищому поверсі, під самісіньким дахом.
Колядники приносили самотній бабусі радість, а дівчинці - здоров'я. І
ви, друзі, навчіться чарівних колядок та щедрівок. Змайструйте різдвяну
зірку, знайдіть срібний дзвіночок...
Тоді ви також станете колядниками, які приносять людям добру вістку, щастя і радість.
ХРИСТОС СЯ РОЖДАЄ!
СЛАВІТЕ ЙОГО! Різдвяні троянди в букеті палають,
Дзвіночки пролили на світ голоси,
Красуні ялинки гірляндами сяють —
Запрошують в свято добра і краси.
Молитвенно-чистим і ніжно-родинним
Це свято приходить до кожного в дім.
Дитятко Ісус йде до серця людини,
З небес несучи Свій Божественний німб.
А в небо різдвяна молитва хай лине,
І в ній — наша віра, надія, любов
До Того, Хто з іменем Божого Сина
До кожного серця сьогодні ввійшов.
* * *
|