П`ятниця
29.03.2024
01:30
Вітаю Вас Гість
RSS
 
Сайт вчителя початкових класів Ковач Лесі Василівни
Головна Реєстрація Вхід
»
Меню сайту

Міні-чат

Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 155
Погода в Стрию
«Методичний портал»


Головна » 2011 » Лютий » 17 » Приємне знайомство
19:10
Приємне знайомство

17 лютого ми мали нагоду поринути у ніжний світ поетичного слова, познайомитися з чудовою людиною, чарівною жінкою, сучасною письменницею, кандидатом філологічних наук, перекладачем -
Галиною Крук








Народилася 30.11.1974

у Львові. За освітою — філолог-медієвіст, кандидат філологічних наук. Авторка
поетичних збірок «Мандри у пошуках дому» (Львів, 1997), «Сліди на піску» (Київ,
1997) та «Обличчя поза світлиною» (Київ, 2005), а також численних публікацій у
літературній періодиці. Поетичні та прозові твори ввійшли до альманахів і
антологій — «Привітання життя’95» (1996), «Протизначення» (2001), «Королівський
ліс» (2001), «Потяг’76: вибране 2003–2004» (2005), «Ми і Вона» (2005),
«Українські літературні школи та групи 60–90-х рр. ХХ ст.» (2009) тощо;
перекладалися англійською, німецькою, шведською, російською, польською,
литовською, сербською, хорватською та іншими мовами.

Вірші та оповідання
для дітей друкувалися в дитячих часописах та антологіях («Казки Старого Лева»
(2003). Авторка двох книжок «Марко мандрує довкола світу» (2005) і «Найменший»
(2007), перекладених 15-ма мовами (міжнародний проект літератури для дітей
«Step by step», Нідерланди). Перекладає з польської, російської, білоруської
мов.  Лауреат міжнародних літературних
конкурсів «Гранослов» (1996) і «Привітання життя» ім.   Б.-І.Антонича (1996), стипендіат програм
«Gaude Polonia» міністра культури Польщі (2003), Homines Urbani на Віллі
Деціуша у Кракові (2005) та Балтійського центру письменників та перекладачів на
острові Готланд (Швеція, 2007). Член Асоціації українських письменників. Живе у
Львові, викладає зарубіжну літературу у Львівському національному університеті
імені І.Франка.





ГАЛИНА КРУК

КАЗКА ПРО ОСЛИКА

Жив-собі, був-собі ослик Осел.

Мав, що для ослика треба, усе:

голову, вуха, всі ноги і хвостик -

Як бачимо, звичайнісінький ослик.

Мав отой ослик рідні небагато:

як то годиться, мама і тато,

дванадцять братів і сестричок зо сім,

бабусь одинадцять (на завидки всім),

стільки ж у нього було дідусів

(тіток і дядьків не рахуєм зовсім,

хіба найсуворішу тітку Горпину) -

словом, мав ослик звичайну родину.

Щоранку цей ослик з’їдав на сніданок

сім порцій спагеті, п’ять літрів сметани,

борщу так з відерце, товчеників з перцем,

цукерок лиш жменьку (хоча й не маленьку)

і соку морквяного дзбанок -

як видно з усього, звичайний сніданок.

Потім наш ослик збирався до школи.

Зайвого в сумку не клав він ніколи,

хіба що: машинку, бінокля, меча,

свисток, пістолет, що "в десятку" влуча,

для класних забав надувного м’яча,

маленьке біленьке пухнасте зайча...

А зошит не влазився, як не крути.

Як бачите, зайвого тут не знайти.

У школі наш ослик учився на "п’ять"

бігати, битись, з рогатки стрілять,

гратися в лови, в сліпого кота,

в гумки стрибати (то гра не проста),

в піджмурки, в "смикни-чужого-хвоста"

(аж нападала на всіх сміхота) -

лиш біля дошки не видав ні звуку...

Словом, звичайна осляча наука.

Та якось поміж галасливих забав

наш звичайнісінький ослик... пропав.

Знайти його дуже і дуже непросто:

приблизно одного з тобою він зросту,

мав голову, вуха, всі ноги і хвостик...

Поглянь: а в тобі не ховається ослик?!.

КАЗКА ПРО МИШУ

Шепочуть ночі таємниці.

Вслухаюся у чорну тишу,

мов намагаюсь вчути мишу,

яка гризе мої думки,

мов сир, забутий на полиці.

Тим часом місяць срібнолиций

в небесному сувої пише,

як називаються зірки.

І діла їм нема до тиші,

і навіть до малої миші,

яка гризе мої думки,

мов сир, забутий на полиці.

Великий всесвіт всіх колише:

мене, і ніч, і чорну тишу,

кругленький місяць і зірки,

і навіть зголоднілу мишу,

яка гризе мої думки,

мов сир, забутий на полиці.

Все добре, лиш бракує киці,

яка прийде тихіше тиші,

тихіше місяця, що пише,

і Всесвіту, що всіх колише,

яка зуміє з’їсти мишу,

яка гризе мої думки,

мов сир, забутий на полиці.

* * *

Розлігся наш кіт серед двору,

очима пасе комору:

пильнує з самого ранку,

щоб мишки не їли сметанку.

- Чому ж у сметані вуса? -

питає кота бабуся.

- Бо це для мишей приманка -

смач-нень-ка така сметанка!

П’ЯТИНІЖКИ

У Надійки на стіні

біля ліжка

поселилися смішні

П’ятиніжки:

ні не їли, ні не пили,

а на всіх п’ятьох ходили.

Як Надієчку малу

клали спати,

П’ятиніжки ті -

ану бунтувати!..

А як світло вимикали -

П’ятиніжки замовкали

і ставали враз рукою

у Надійки під щокою.

ДИВА

- От дива - так дива:

- на нозі - голова! -

дивувались дині

капустині.


Переглядів: 1106 | Додав: Яселко | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Форма входу
Анимация Дети, картинки Дети бесплатно
Календар України

Друзі сайту
Ми, стрияни Перша сходинка школяра Сервис онлайн тестирования Мастер-Тест
Описание сайта
Освітній портал http://prominchyk.com.ua/

Наша кнопочка