(Марія Хоросницька)

Тоненьким прутиком

З вербовим котиком

Себе вітаємо

Легеньким дотиком…

Радісну вістку

Собі говоримо,

Що день великий

Не поза горами,

Що вже за тиждень

Буде Великдень!

***

Будь великий, як верба,

А здоровий, як вода,

А багатий, як земля!

***

Вербиця

Н.Горик

Ой ти гілко, гілко вербова!

На тобі зелена обнова.

Ще холоднувато надворі,

А ти вже в святечнім уборі.

Ти вже у церковцю ходила,

Господу стежинку встелила

І до нас вернулась, свячена

Гілочко вербова, зелена.

Ти торкни Оленочку трішки,

Хай росте, як мама, заввишки

А Максимка – шпарко й багато,

Хай здоровий буде, як тато.

Вхід Господній в Єрусалим святкують в останню неділю перед Великоднем. За
євангельською оповіддю, коли Ісус Христос воскресив з мертвих Лазаря,
люди, які бачили це, повірили, що він дійсно Син Божий. Коли Ісус
в’їжджав на віслюкові до Єрусалима, то люди, вшановуючи його, встеляли
дорогу своїм одягом, а також пальмовим гіллям. Відтоді на згадку про цю
подію віруючі напередодні свята несуть до церкви зелені гілочки дерев. У
нас таким деревом стала верба, як відображення особливостей природи
України. На цей час вона вкривається зеленим листям, тому в народі свято
називають Вербною неділею. Святкують її за тиждень до Великодня, а весь
тиждень називають вербним.

Чудодійні властивості верби:

1. Вербою б’ють, щоб здорові, веселі та багаті були; дітей, щоб сильні були, добре росли та сприйняли життєву силу весни;

2. Вербу кладуть після свячення за образи, щоб охороняла хату від лихих сил;

3. Вербу садять на городі, коли принесуть з церкви на щастя молоді:
коли верба прийметься — дівчина вийде заміж, а хлопець одружиться і
будуть здорові;

4. Вербою на Юра виганяють худобу в поле, вперше на пасовисько, злегка
торкаючись нею худоби, щоб здорова була, плідна, щоб у тілі була;

5. Вербою в давнину відводили грозові тучі — кивали свяченою вербою в бік хмар і відводили громи та град;

6. Вербу кидали в пожежу, чим зменшували, за їх віруванням, велику руїнницьку силу вогню;

7. Вербові котики, свячені, кидали в кашу, їли ту кашу в повній вірі,
що через ті котики-базьки передасться людям сила весняної енергії на
цілий рік;

8. З освяченою вербою, після повернення з церкви, обходили господарі
бджільники, щоб бджоли роїлись; обходили обори та стайні й кошари, щоб
худібка була здорова, плідна, щоб корови давали багато молока;

9. Ковтали котики ще по дорозі з церкви, щоб не було лихоманки, щоб горло не боліло;

10. Обсаджували криниці вербами, щоб забезпечити воду від лихих сил, щоб вода була „пригожа та здорова”;

11. Обсаджували копанки-калабані, в яких прали своє шмаття-білизну, щоб уберегтися від хвороб, щоб вода очищалася;

12. Сухою торішньою свяченою вербою розпалювали піч під великодні паски;

13. У багатьох місцевостях клали покійникові в домовину кусник свяченої верби;

14. У Лятичівському повіті, коли господар виїжджав у поле сіяти — брав
2-3 котики-базьки й запорпував серед ниви під час посіву, щоб скоро хліб
проростав.

15. Свячену вербу клали в домовину бабі-повитусі, щоб мала чим відганяти потерчат.